У середині ХIХ ст. були помічені відхилення в русі Місяця від розрахованого його положення. У XX столітті відхилення спостерігались також у русі Меркурія та Венери. Це було пояснено нерівномірністю обертання Землі навколо осі. Зараз ми маємо багато доказів нерівномірного руху Землі навколо осі. Внаслідок нерівномірного обертання Землі середня сонячна доба та зоряна доба — величини також несталі. Тому в астрономії використовують дві системи лічби часу: нерівномірний час та рівномірний, який має ще назву ефемеридний час.

Ефемеридний час використовують в теоретичних розрахунках руху Місяця та планет, тому він по своїй суті є рівномірний. На підставі законів небесної механіки по елементах орбіти для Місяця або планет складають спеціальні таблиці — ефемериди. В ефемеридах дають α і δ цих об'єктів на моменти рівномірного часу t₁, t₂, ..., t_n.

Наприклад: t₁ - α₁δ₁; t₂ - α₂δ₂; ...; t_n - α_nδ_n.

Час t₁, t₂, ..., t_n - ефемеридний час.

Спостереження над Місяцем та планетами дають можливість точно визначити величину розбіжності між, наприклад, всесвітнім та ефемеридним часом в момент спостереження. Суть методики полягає в наступному. По ефемериді в момент t₁ Місяць чи планета повинні мати координати α₁δ₁. Але за всесвітнім часом об'єкт буде мати ці координати в якийсь інший момент t. Різниця t₁-t=Δt є різницею між ефемеридним та всесвітнім часом. Цілком ясно, що цю різницю можна одержати тільки на минулі моменти часу. Так, у 1965 p. Δt=33^s,95; у 1985 p.— Δt=35^s,56; у 2000 p.— Δt=41^s,43. Отже, додаючи до всесвітнього часу поправки, можна одержати рівномірний — ефемеридний час.

У зв'язку з використанням ефемеридного часу в астрономії введена нова одиниця часу — секунда. Раніше секунда визначалась як 1/86400 частина середньої сонячної доби. У 1956 p. секунда визначалася як 1/31556925,9747 частина тропічного 1900 року. Ця секунда має назву ефемеридної секунди.