Спостереження показують, що Місяць і планети переміщуються по зодіакальним сузір’ям поблизу екліптики. Тому видимий рух цих світил, як і Сонця, вигідно вивчати в екліптичній системі координат.

Основні елементи: основна площина - площина екліптики. Кола, проведені на небесній сфері паралельно екліптиці, називаються небесними паралелями. Кола, що проходять через полюси екліптики, перпендикулярно до неї, називаються колом широти.

Проведемо через будь-яке світило М паралель і коло широти. Положення світила на небесній сфері можна визначити двома координатами. Кутова відстань т.М від екліптики, рухаючись по колу широти від екліптики, називається широтою (β). Відлічують від екліптики в сторону полюса екліптики. Змінюється в межах: 0^о÷90^о у північній півкулі; 0^о÷-90^о в південній півкулі.

Кут між колами широти, що проходить через т. і колом широти, що походить через т.М називають довготою (λ). Відлічують від т.ε в сторону річного руху Сонця. Змінюється в межах 0^о÷360^о.

Широта і довгота не змінюється в результаті добового руху, бо екліптична система координат жорстко зв’язана з небесною сферою і приймає участь в добовому русі. У зв’язку з цим вона може бути використана для складання зоряних карт.

Екліптична система координат використовується в основному для вивчення руху планет.