Reflection Nebula NGC
Астрологічний календар
| §40 Сонячна активність |
|
|
На сонячній поверхні спостерігаються деякі явища, що в сукупності своїй характеризують міру сонячної активності. До них належать уже розглянуті нами сонячні плями, факели, протуберанці, спалахи. Місця, де їх спостерігають, називають активними зонами. Головним проявом сонячної активності є плями. Статистичний аналіз їх кількості від року до року дає змогу скласти певні уявлення щодо існування окремих циклів сонячної активності. За міру плямотворної діяльності Сонця прийнято число Вольфа W=10g+f (1), де g - кількість груп плям, f=∑fi - загальна кількість усіх плям, які є в цей момент на диску Сонця, fi - кількість їх у конкретній і-й групі, якщо на Сонці немає жодної плями, то W=0; коли одна, то W=11. Такі обчислення проводять на кожний день, після чого, усереднюють, знаходять середньомісячне, середнє за рік число Вольфа. Показано, що кількість плям на Сонці змінюється середньому з періодом 11,1 роки, проте проміжок між двома максимумами коливається в межах від 7,5 років до 16. Тому передбачати настання конкретного максимуму нелегко. Для зручності при характеристиках того, чи іншого циклу введено їхню умовну нумерацію. Першим названо той цикл, який розпочався в 1755 р. У 1985 р. закінчився 21-й і розпочався 22-й цикл. У кожному 11-річному циклі головні плями у всіх груп мають магнітне поле однієї полярності, а наступні за ними — протилежної. Через 11 років картина розподілу полярності магнітного поля змінюється на протилежну. Тому часто говорять про 22 - річний цикл Хейла. Зіставлення числа Вольфа у різних максимумах сонячної активності вказує на існування вікового циклу — певної повторюваності найбільших максимумів через 100 років. Підозрюють, що є і тисячолітній цикл сонячної активності з періодом близько 1800 років. |