Пегас (Pegasus)
Астрологічний календар
| §36 Фотосфера. Будова атмосфери Сонця і утворення в ній |
|
|
Центральна область Сонця (0.3 R¤) містить джерела енергії Сонця. Температура і тиск такі, що може відбуватись протон-протонна реакція і вуглецевий цикл. (0.3-0.9 R¤) - зона перенесення енергії з внутрішніх частин до більш зовнішніх (зона променистої рівноваги). У довільному об'ємі такої зони кількості набутого і втраченого випромінювання рівні. Особливістю є те, що речовина не є простим її передавачем, але і перевипромінювачем. Окремі кванти світла можуть повністю загубитись, а енергія йде на поповнення кінетичної енергії атомів. (0.9-1 R¤) - крім променевого переносу значну роль відіграє конвекція - перенесення енергії внаслідок переміщення самої речовини. Зовнішні шари Сонця, випромінювання яких можна спостерігати, називається атмосферою Сонця. Сонячна атмосфера за фізичними характеристиками поділяються на три шари: фотосферу, хромосферу та корону. 1) Фотосфера - сліпучо-яскрава оболонка, яку ми безпосередньо бачимо як диск Сонця і розміри якої приймаємо за розміри Сонця. Поверхня фотосфери не однорідна. На поверхні спостерігаються гранули - утворення округлої форми (як рисові зерна) більш світлі у порівнянні з фоном. Лінійні розміри 1500 км. Термін життя - декілька хвилин (2-3 хв). Виникають внаслідок конвекційних потоків. Темні плями є найпомітнішими утвореннями на фотосфері. Розвинена пляма складається з темного центрального ядра, або тіні, приблизно круглої форми і більш світлої облямівки навколо нього, так звана півтінь. Температура плям нижча від температури навколишньої фотосфери на 1000-15000С. Тому за контрастом ядра плям здаються зовсім чорними. Плями то з'являються, то зникають, причому групами. Утворення групи починається з появи у фотосфері маленьких темних точок - "пори". З цих "пор" потім розвиваються дві великі основні плями - групи з великою кількістю дрібніших плям. Час існування плями в середньому 2-3 місяці (від 1 дня до року і більше). Розміри різноманітні: іноді 100 000 км. у поперек. Розподіл плям по поверхні: вони з'являються тільки в екваторіальній смузі між 300 південної і північної широти; 300-450 рідко, а за 450 паралеллю майже зовсім не з'являються. У 1908 р. було встановлено існування сильного магнітного поля плям (напруженість від 100-4500 гаус), яке виявляється з розчеплення ліній у спектрах плям. Подвійна пляма зображає собою ніби магніт з двома полюсами. Біля країв сонячного диска, де фотосфера темніша, часто видно так звані факели - області більшої яскравості, ніж навколишня поверхня фотосфери. Факели завжди оточують групи плям. Факели завжди оточують групи плям. Факели зустрічаються не лише в екваторіальних, а і в полярних областях. Тфакелів більша на 1500 ніж Тфотосфери. Яскравість факелів порівняно з фоном пояснюється тим, що вони трохи підвищуються над фотосферою і в той же час температура їх вища. 2) Над фотосферою, без відокремлення різкою межею, лежить хромосфера, тобто "забарвлена сфера". Під час повних затемнень її видно як облямівку блідо червоного кольору. Ця облямівка складається з незліченних язиків "полум'я", що постійно перебувають у русі. В окремих місцях хромосфери маси розжареної матерії піднімаються значно вище від її середнього рівня. Ці виступи називаються протуберанці. Перші спостерігачі протуберанців поділяють їх на два класи: хмароподібні і вивержені (еруптивні). Перші спокійні і мало мінливі, другі - справжні вогняні фонтани, що швидко змінюють зовнішній вигляд. Тепер запропонована нова класифікація за типом рухів: І) Еруптивні - характеризуються раптовим вибухом раніше спокійної хмари. ІІ) Рух речовини електромагнітних протуберанців відбувається ніби по невидимих лініях, подібних до магнітних силових ліній. ІІІ) У хаотичних протуберанців рух і зміна досить складні, не мають загальних закономірностей, нагадує хмари земної атмосфери. До загальних характеристик хромосфери відносимо: а) хромосфера, як і фотосфера, має зернисту будову. Окремі зерна називаються флокули; б) хромосферні спалахи з'являються на короткий час поблизу сонячних плям; в) серед світлих довгих флокул існують довгі криві темні смуги - волокна. 3) Над хромосферою розміщена найбільш розріджена оболонка Сонця - сонячна корона, яку видно повністю під час повних затемнень, бо її яскравість майже в млн. раз менша, ніж яскравість фотосфери. Вигляд сонячної корони залежить від сонячної активності. В момент мінімуму сонячних плям корона витягнута вздовж екваторіальної площини. В момент максимуму сонячних плям корона рівномірно оточує Сонце. Корону звичайно розділяють на дві зони - зовнішню і внутрішню. Основна ознака такого розділу - наявність емісійних ліній у спектрі внутрішньої зони і відсутність у спектрі зовнішньої зони. |