V838 Monocerotis
Астрологічний календар
| §34 Характеристики Сонця |
|
|
Сонце — центральне тіло нашої планетної системи. Розміри і маса його величезні порівняно навіть з найбільшими з планет, тому його притягання є головною силою, що керує рухом тіл Сонячної системи. З другого боку, Сонце являє собою колосальне джерело енергії, що безперервно посилає у всіх напрямках величезні кількості тепла і світла. У Всесвіті Сонце — просто зоря, така сама, як мільйони інших. Середня відстань Сонця від Землі, так звана астрономічна одиниця, становить 1а.о.=149,5·106 км. Радіус Сонця можна визначити за формулою:
R¤ = RÅ · r¤ / p¤,
де RÅ - радіус Землі, p¤=8",794 – паралакс Сонця (внаслідок еліптичності земної орбіти в перигелії (в січні) ця відстань буває на 2,5·106 км меншою, а в афелії (в липні) – на стільки ж більшою). r¤ - середній видимий радіус Сонця. Отже R¤ = 109,1 · RÅ = 6,96 · 108м. Знаючи масу Землі (mз=5,98·1024кг) і використовуючи уточнений 3-й закон Кеплера  
 ,
Сонце обертається навколо своєї осі. Сонячні плями переміщуються з сходу на захід. Отже напрям обертання Сонця такий самий, як і Землі. Спостереження за рухом плям показало, що період їх обертання різний на різній віддалі від сонячного екватора. Кутова швидкість зменшується з віддаленням від екватора. Для точок екватора сидеричний період 25d, а поблизу полюсів - 30d. Синодичні періоди відповідно 27d та 32d. Однією з найважливіших характеристик Сонця є його світність L¤ - повний потік енергії з усієї поверхні Сонця за одну секунду. Ця величина характеризується сонячною сталою (q)- енергія, що надходить від Сонця на одиницю поверхні за одиницю часу за межами земної атмосфери:
q=1,97 кал/(хв·см2)=1,37·106ерг/сек·см2=1,37·103Вт/м2.
Уся ж енергія, яка проходить через сферу радіусом а=149,6·109м, яка є світністю Сонця L¤=4πa2q. (Земля отримує 1/2 млрд частину). Кількість енергії, що випромінює Сонце з одиниці своєї поверхні за секунду: 
Якщо вважати Сонце абсолютно чорним тілом, тоді за законом Стефана-Больцмана: ε=σT4, а температура наз. ефективною:  .
|