Діва
Астрологічний календар
| §21 Вимірювання часу |
|
|
В основу визначення одиниці часу покладено періодичне явище в природі — добу — проміжок часу, протягом якого Земля робить повний оберт навколо своєї осі. Добове обертання Землі, визначаючи закономірність зміни дня та ночі, циклічність багатьох процесів на Землі, розпорядок життя та діяльності людей, є найбільш доцільною і зручною основою для вимірювання часу, яка дана самою природою, і якою споконвіку користується людство. Тривалість доби можна визначити за допомогою світила або точки, фіксуючи моменти двох послідовних кульмінацій, якщо відомі їх положення на зоряному небі.
Проте визначення доби пов'язано з практичними труднощами, які викликані суперечливістю .вимог до вибору одиниці часу. Для визначення доби в наш час користуються трьома допоміжними точками, а саме: точкою весняного рівнодення, центром справжнього Сонця, точкою середнього Сонця. Тривалість доби, що визначена допомогою кожної з трьох точок, — різна, і тому доводиться вживати всі три одиниці часу — зоряну добу, справжню сонячну добу і середню сонячну добу. Вимірюваний ними час називається відповідно зоряним, справжнім сонячним і середнім сонячним часом. Сукупність цих способів визначення доби ускладнює деякі обчислювальні роботи, але забезпечує повну відповідність обчислення часу практиці життя людства і велику точність вимірювання часу астрономічними методами.
Доба і її частки служать для вимірювання коротких проміжків часу, а для тривалих проміжків часу використовують поняття року. Проміжок часу між двома послідовними проходженнями справжнього Сонця через точку весняного рівнодення (^) називається тропічним роком.
Т^=365d,2422 с.д.д. (середньої сонячної доби).
Внаслідок прецесії земної осі точка весняного рівнодення повільно рухається назустріч Сонцю, тому Сонце приходить в одну і ту саму ділянку неба не через тропічний рік, а через зоряний рік (сидеричний період).
Проміжок часу за який Земля зробить один повний оберт навколо Сонця відносно нерухомих зір називається зоряним роком.
Т=365d,2568 с.д.д.
За останні три десятиріччя точність визначення тривалості доби з астрономічних спостережень зір підвищена на цілий порядок і досягає 0,s001 за добу; так само підвищена точність астрономічних маятникових і кварцових годинників. Створені годинники нових типів — молекулярні та атомні, які зберігають час з точністю до 5·10-8с за добу, задовольняючи найскладніші вимоги деяких наукових закладів.
|