Астрономічний сайт ІФМІ

Найбільш точно екваторіальні координати (α, δ) світил визначаються при спостереженнях світил в меридіані (кульмінації). Для цього використовують меридіанний круг. Він має астрономічну трубу і відлікові пристрої. Труба перпендикулярна насаджується на горизонтальну вісь, яка лежить на двох підставках, розташованих точно по лінії схід–захід. Обертаючись разом з віссю, астрономічна труба рухається в площині небесного меридіана. Для відліку кутів повороту труби є круг (або 2 круги), що обертається разом з трубою. На його лімбі, діаметр якого від 0,5–1 м, нанесено штрихи через кожні 2" або 4". Нерухомий покажчик відліку закріплюється на стовпі. За допомогою мікроскопів-мікрометрів можна робити відліки схилення з точністю до 0",1.

Метод визначення екваторіальних координат світил називається абсолютним, якщо він не залежить від попередніх визначень і не спирається на вже відомі координати зір. У протилежному випадку метод називається відносним або диференціальним.

Абсолютним методом можна визначити схилення лише зір, що не заходять, і тому Пулковська астрономічна обсерваторія побудована в північному районі з географічною широтою біля 60^о, де багато зір, що не заходять.

Виміри проводять в осінньо-зимовий період, коли ніч триває більше 14 годин. Вимірюють видиму зенітну віддаль однієї і тієї ж зорі в верхній (Z'_В), а через півдоби в нижній (Z'_Н) кульмінаціях і враховують рефракцію, знаходять істинну зенітну віддаль Z_В=Z'_В+ρ_В і Z_Н=Z'_Н+ρ_Н.

При верхній кульмінації зірки на південь від зеніту

Z_В=φ–δ   (1)

Z_Н=180^о–φ–δ   (2)

З (1), (2) знаходимо:

Якщо у верхній кульмінації зірка знаходилась на північ до зеніту, то формула (1) замінюється

Z_В=δ–φ   (5)

Тоді  

Таким методом визначається схилення не всіх зір, що не заходять, а лише декілька десятків або сотень, щоб систематично вести перевірку. У решта світил вимірюють зенітну віддаль у верхній кульмінації (φ обсерваторії відома), то схилення визначається з формул (5), (1).

Диференціальний метод визначення схилень світил найчастіше використовують при фотографічних спостереженнях. На сфотографованій ділянці зоряного неба обов'язково знаходяться декілька зір з відомими екваторіальними координатами, що знайдені абсолютним методом. Такі зорі називаються базовими. Принцип диференціального методу полягає в тому, що на фотографічному негативі вимірюють в певному масштабі різницю Δδі між шуканим схиленням δ світил і відомими схиленнями δі базових зір. Обчислюємо найбільш ймовірне значення шуканого схилення δ=δі+Δδі .

Знайдені схилення зір опубліковують в зоряних каталогах.