Астрономічний сайт ІФМІ

Light Echoes From Red Supergiant Star V838 Monocerotis
Light Echoes From Red Supergiant Star V838 Monocerotis

Астрологічний календар

Рухома карта

Ви можете самостійно зробити рухому карту зоряного неба. Скачайте і роздрукуйте зображення карти та рухомого круга (розширення 2008х2077).
Головна arrow Лекції arrow §12 Перетворення небесних координат
§12 Перетворення небесних координат Надрукувати
Перехід від горизонтальних координат до перших екваторіальних
Нехай в заданому місці, широта φ якого відома із спостережень, визначені горизонтальні координати світила М: зенітна віддаль z і азимут А . Визначити координати світила М в першій екваторіальній системі координат. Побудуємо для цього паралактичний трикутник. До сторони РМ застосуємо теорему косинусів:
 Перетворення небесних координат,
або Перетворення небесних координат(1).
У (1) φ, z, А - задані, а тому можна визначити схилення світила δ. До сторін ZМ і РМ застосуємо теорему синусів:
Перетворення небесних координат
знаходимо sin t: Перетворення небесних координат(2).

У (2) А, z задані, а δ визначається з (1), тому визначаємо годинний кут t.

Обернена задача: нехай задані координати δ і t світила М і відома широта φ місця спостереження. Визначити горизонтальні координати z і А. За теоремою косинусів до сторони ZM:
Перетворення небесних координат (3).
У (3) φ, δ, t задано, а тому визначаємо зенітну віддаль світила. Застосуємо теорему синусів до сторін МZ і РМ: Перетворення небесних координат(4).
Так як δ і t задані, а z визначається за формулою (3), то (4) визначає азимут світила М.

Перехід від першої екваторіальної системи координат до другої
Нехай задано координати t і δ світила М в першій екваторіальній системі координат. Так як координата t світила М міняється в результаті добового обертання небесної сфери, то необхідно задати час до якого відносяться ці координати. Цей час може бути задано в будь-якій системі виміру: зоряний, поясний, середній сонячний. Припустимо, що відомо зоряний час s, тоді
 Перетворення небесних координат(5).
Ця формула дозволяє перейти від першої екваторіальної системи координат до другої екваторіальної системи координат, а друга координата схилення в обох системах однакова.

Перехід від другої екваторіальної системи координат до екліптичної системи координат
Нехай відомо координати α і δ світила М в другій екваторіальній системі координат. Визначимо координати λ і β світила М в екліптичній системі координат. Для світила М будуємо другий астрономічний трикутник. Застосуємо теорему косинусів до сторони ПМ:
 Перетворення небесних координат(6).
δ, α, ε – відомі, тому формула (6) визначає широту β світила М.

Застосуємо теорему синусів до сторін ПМ, РМ:
 Перетворення небесних координат(7).
α, δ – відомі, а β визначається з (6), тому (7) дозволяє визначити довготу λ точки М.

Обернена задача: дано екліптичні координати β, λ світила М.
Визначити екваторіальні координати α, δ. Застосуємо теорему косинусів до сторони РМ:
 Перетворення небесних координат(8).
Застосуємо теорему синусів до сторін РМ і ПМ:
Перетворення небесних координат(9)
ε, β, λ – відомі, тому з (8) визначаємо δ. За відомими β, λ, δ визначаємо α з формули (9).