Астрономічний сайт ІФМІ

Земля обертається навколо Сонця по еліптичній орбіті. Цей рух відбувається в напрямку обертання Землі навколо її осі, тобто проти годинникової стрілки, якщо дивитись з північного полюса на південь. Вісь Землі зберігає незмінний напрямок в просторі. Ми не відчуваємо ні руху навколо Сонця, ні руху самої Землі навколо осі. Рух навколо осі сприймається спостерігачем на "нерухомій" Землі як рух Сонця відносно зір в напрямку з заходу на схід, тобто в протилежний бік добового руху небесної сфери. Це явище називається річним рухом Сонця.

Безпосередньо спостерігати рух Сонця відносно зір неможливо, так як вдень не видно зір. Але переміщення Сонця можна помітити, спостерігаючи на протязі достатньо довгого часу розміщення сузір’їв в один і той же час після заходу Сонця (наприклад, опівнічі). Опівнічі в верхній кульмінації завжди знаходяться ті зорі, пряме сходження яких майже на 180^о відрізняється від прямого сходження Сонця. Спостереження показують, що в кожну наступну північ кульмінують зорі, пряме сходження яких приблизно на 4^m(1^о) більше прямого сходження зір, що кульмінували в попередню північ. Отже і пряме сходження α Сонця щодобово зростає ≈ на 4^m.

Це означає, що крім добового руху з сходу на захід (зумовленого обертанням Землі навколо своєї осі) Сонце помалу переміщується на фоні зір із заходу на схід (назустріч добовому обертанню неба). А за рік здійснює по небесній сфері один оберт (360^о).

Площина в якій рухається Земля навколо Сонця, співпадає з площиною видимого річного руху Сонця відносно зір, називається площиною екліптики. Перетин цієї площини з небесною сферою називається екліптикою.

Екліптика - це велике коло, розміщене на небесній сфері, по якому відбувається видимий річний рух Сонця. Пряма, що проходить через центр небесної сфери і перпендикулярна до площини екліптики, називається віссю екліптики. Точки перетину цієї прямої з небесною сферою називаються полюсами екліптики. Полюс, розміщений в північній півкулі, називається північним полюсом екліптики, протилежний – південним. Північний полюс екліптики розміщений між Полярною зіркою і Вегою.

Проводячи виміри зенітної віддалі або висоти Сонця опівдні (полудень), тобто в момент його верхньої кульмінації на одній і тій же широті встановлено, що схилення Сонця на протязі року змінюється в межах від 23^о27’ до –23^о27’, два рази на рік проходячи через нуль. Екліптика нахилена до екватора під кутом, що визначається кутом між осями світу і екліптики ε=23^о27’. Екліптика перетинається з небесним екватором в двох точках – точках рівнодення. Точка, в якій Сонце при своєму річному русі переходить з південної півкулі в північну (з північної кулі в південну) називається точкою весняного рівнодення – 21 березня (^–овен) (осіннього рівнодення - 23 вересня (d–терези)).

Точки екліптики, найбільш віддалені від екватора називаються точками сонцестояння. Точка сонцестояння, що лежить в північній півкулі називається точкою літнього (a–рак 22 червня) ( зимового g–козеріг 22 грудня) сонцестояння.